Ги, колись писав Андрухович, що в нього під час п"янки організм сприймає 7 рівнів рідини. Тобто водка, потім, пиво, потім ще щось, при чому, кожен інший напій символізує інший рівень. До останнього патріарх вроді би не спромігся дійти. В мене три рівні. І до останнього я доходжу льогко. Хоча, в суботу цього не сталося. Але все по-порядку. Перший рівень - це як набрання оборотів, типу, розігрів машини. Триває він досить довго, десь так пляшку на двох. Відчуття перфектні тоді - весело, смачно і дай боже щістя кожному :). А потім найстрашніше. Другий рівень приводить з собоу тугу. Ой, як то тєжко. І дуже тєжко перейти на наступний рівень. П'єш, п'єш, а в душу коти срати ходять. І ващє капєц тоді твориться. В п'єтницю таке саме було. І шкода, шо друг Кобилюк мене таким побачив - бачилися всього втретє в житті. Та ще й заразив його. В результаті ні кліпа не зняли, ні пісню нову не записали. Вибач, друже. Сьогодні знову п"єний, але відчуваю, що би другий рівень якось так був би перескочив. Шота так гребло по-ясному. Піздєть хатєлась. Був би зразу третій рівень. А він - хавайся в жито! Карнавал в мене вселяється. Здається, що за мною оркестр бігає і кустуріцу грає: музика в голові, музика на вулиці, купа дорогих напоїв і важка голова зранку :))) Не люблю я пити, але чомусь так виходить...