Подивилися ото вчора мультік "Вперед і вгору". Як на мене, то це не стільки для дітей його зробили, скільки для дорослих. Напевно, знімальна група всерйоз задумалася над сенсом життя, чи якимись іншими екзистенційними штучками. Згадується одразу Учітєль Угвей з "Кунг-фу Панда" з його: "прошлое - забыто, грядущее - закрыто, настоящее - даровано". Так само і в "Вперед і вгору" містер Фредріксен живе минулим, швидше навіть доживає. Однак дух авантюризму, який був присутній в ньому з дитинства, тільки на старість вирвався назовні. І містер Фредріксен полетів. Разом із своїм будинком на повітряних кульках далеко-далеко до мрії...
А в образі хлопчика, як на мене, показаний типовий представник американської молоді: жирний, недолугий безбатченко із великою фантазією і, відповідно мрією...
Скажу, що, незважаючи на відсутність замислуватого сюжету, мультфільм зробили настільки емоційно-насиченим, що дуже важко втриматись від "мокрих очей". Настя ридала як мала дитина... В общім, тверда п'ятірка (за п'ятибальною системою :)

Не втримався, шоб не перепостити у tagiki. Позитивно дуже :)))

Brian & Eileen's Wedding Music Video. from LOCKDOWN projects on Vimeo.

Ото шось таке снилося, а докупи зліпити не можу. Пам'ятаю тривогу, однак не якась така прикра вона була, а швидше від нерозуміння де ти і хто ти. Карочє, то місце називалося "Берег". Пам'ятаю сонце низько над горизонтом, але вже згасає. Решта неба темне, в хмарах. Але сонячні промені, торкаючись їх, створили такі золотаві мазки - виходить, що все було в темно-золотих тонах. Ще пам'ятаю ялинки на горизонті. І ніби озеро\річка\водойма. Сонце теж золотаву стежку на її гладі провело. Весь пейзаж неначе з якоїсь русскай народнай сказкі. Ну так от, був я там з Настею. Спочатку нікого окрім нас не було - ми ходили по якихось спорудах. Пам'ятаю, що дивувався, що їсти не хочеться. таке враження, що ми були на тому світі. Тобто, я розумів, що це якийсь паралельна реальність. Потім були люди. Справжні люди. Вони нас не бачили, однак, ми могли це змінювати за своїм бажанням. Чи то речі рухати, чи то говорити з ними. Менше з тим. Потім я зустрів чувака, який у фільмі "Мєжду нєбам і зімльой" книжки продавав. Той паріньок із заячою губою. Через деякий час з'являлися інші - такі ж самі як ми. Намальовувалася явна, але раніше непомічена інфраструктура, соціальна модель. Тобто десь підсвідомо я розумів, шо ми на тому світі і дуже дивувався, що в них такі самі проблеми як і в нас: гроші, заздрість тощо. Пам'ятаю дерев'яного ведмедя, який потім ожив і шось мені там росказував. А якась тьотка одна сказала мені: "Берег не такий, як здається" (чи може шось подібне на це. Зранку ще пам'ятав, а зара забулося). Прикол в тому, що я прокинувся, усвідомлюючи, що мав почути справжню історію БЕРЕГА, його таємницю. Однак, певно вищі сили цього не захотіли. Менше з тим, як то кажуть.

Через деякий час приснилося мені місто, таке як в Гаррі Поттері (де він купував собі підручники). Знову ж таки я був з Настунею моєю. І прийшли якісь люди і з ними була фея - точно така, мультяшна, як в діснеєвських заставках, коли на початку фільмів замок малюється і пише буена віста бла-бла-бла. І знову прокинувся. Отако.

Нарешті!!!!! Після довгих тижнів невдалих спроб та відсутності натхнення-бажання в мене получилося!!! Написав учора композицію. Слухаю - нічо так, подобається :)

Скачати або прослухати он-лайн

Вчора з Шилом випили горівки. Вже по дорозі додому набрав друга Кобилюка. Він став перший, хто почув моє геніальну мислю: Гроші роблять Україну. (Мовляв, ми платимо податки - то це благочинно впливає на державу. І чим більше грошей давали би, тим краще б Україна була. Жесть, звісно, гггг :)Позаяк був Микола не в настрої дискутувати, то передав трубку своєму коріфану Мішані Салітрі. Ото ми сперечалися - він і Платона згадав, і Бандеру і ще бо'зна кого. В результаті був післаний мноу під три чорти.
А сьодні в мене бодун і тошнить від Ради :)

Блін, виспукові ж теж люди. І мами у них були, і тати. Але злі як пси. І дурні, як кальоші.
Стопудово, так думають всі про своє керівництво. Але нам то шо - побісимся і усьо. Однак негатив скинемо. І попливе він по назначєнію, і осяде грузом на плечах. А потім всякі ригачки-срачки-болячки у випускових. Тєшко їм жиється. Але й нєфіг було йти на таку посаду.
АУРУ ЧАСТІШЕ ЧИСТЬТЕ, шАНОВНІ!

Ходили на тижні на ТІК - мегафантастично!! Так я давно не гецав!!! Але найбільше вразив мене Аймакс. Хочеться багато росказати, але то словами не описати. НЕЙМОВІРНО!!! Ще колись підемо.
Хочу подивитися "Тараса Бульбу". Цікаво, там будуть козаки писати листа до турецького султана?..

Сьогодні пішов вже восьмий місяць :) дякую, Сонечко :-*

Долар 6,17. По Нацбанку. Хочуть прирівняти до міжбанку. Пиздець. А квартири не дешевшають...

Білі мухи налетіли, все подвір'я стало білим!!!! Зима прийшла - сніг принесла. Тіки шо навіть покурив під ним. Холодний, зараза :))))

Люди добрі, допоможіть, хто може! Захожу в жж, аж тут раз - замість мого улюбленого юзерпіка з Гргою з пістолями висить якась чорно-біла хуйня з собачою мордою!!! Що то за ниподобство таке??? То типу хтось має доступ до мого журналу, да?
Така штука вже вдруге...

Ой піду я на гору крутуууюю
Заспіваю я пісню тихуууюю
Ой ти хуууюю, ой ти хуууюю
Заспіваю я пісню тихуууюю

Нас було двоє чи троє - добре не пам"ятаю. Зато бачу той кут, за яким причаївся ворог. Ні страху, ніхуя нема. Все дуже просто - своїми коріннями тре під'єднатися до коріння дерев, аби влилися потрібні соки. Руками - ліанами дуже легко повзти по землі - їх не видно, от тільки шуркотіння може видати присутність. Але як вони кльово звиваються - що пучок гадюк :) Нас завербували США, ми погодилися на експеримент з трансплантації свідомості в новий вид універсальних солдат. Ми - дерева-воїни. Нам всьо похуй!!!

Побачивши, що загал бачить в цьому пості не те, шо я хтів сказати, вирішив його крапаль відредагувати:

Пускай мы стали пьющимим моральными калеками. А все же, брат, не гнидами, а все же человеками...

Ги, моєму ЖЖ сьодні 1000 днів...

Ги, колись писав Андрухович, що в нього під час п"янки організм сприймає 7 рівнів рідини. Тобто водка, потім, пиво, потім ще щось, при чому, кожен інший напій символізує інший рівень. До останнього патріарх вроді би не спромігся дійти. В мене три рівні. І до останнього я доходжу льогко. Хоча, в суботу цього не сталося. Але все по-порядку. Перший рівень - це як набрання оборотів, типу, розігрів машини. Триває він досить довго, десь так пляшку на двох. Відчуття перфектні тоді - весело, смачно і дай боже щістя кожному :). А потім найстрашніше. Другий рівень приводить з собоу тугу. Ой, як то тєжко. І дуже тєжко перейти на наступний рівень. П'єш, п'єш, а в душу коти срати ходять. І ващє капєц тоді твориться. В п'єтницю таке саме було. І шкода, шо друг Кобилюк мене таким побачив - бачилися всього втретє в житті. Та ще й заразив його. В результаті ні кліпа не зняли, ні пісню нову не записали. Вибач, друже. Сьогодні знову п"єний, але відчуваю, що би другий рівень якось так був би перескочив. Шота так гребло по-ясному. Піздєть хатєлась. Був би зразу третій рівень. А він - хавайся в жито! Карнавал в мене вселяється. Здається, що за мною оркестр бігає і кустуріцу грає: музика в голові, музика на вулиці, купа дорогих напоїв і важка голова зранку :))) Не люблю я пити, але чомусь так виходить...

Зімбабве відправляє в Абхазію своїх миротворців. На фото одні із перших вояків миротвочого контенгенту, який буде дислокуватися в Сухумі.